30 січня о 15:00 в Дніпровському художньому музеї відкриється персональна виставка Ірини Мазуренко «Глина та очерет. Поезомалярство».
Далі – пряма мова авторки мистецького проєкту:
«Мистецький проєкт “Глина та очерет” – це не тільки живопис і поезія
30 січня о 15:00 в Дніпровському художньому музеї відкриється персональна виставка Ірини Мазуренко «Глина та очерет. Поезомалярство».
Далі – пряма мова авторки мистецького проєкту:
«Мистецький проєкт “Глина та очерет” – це не тільки живопис і поезія
а ще й фотоінсталяція та етнографічна композиція, які не ілюструють моє так зване поезомалярство, а повноцінно доповнюють.
Переважна більшість робіт сьогодні презентована вперше. Усі вони (понад 50) з’явилися на межі двох діб (1999–2010-х років) у маленькому селі Усть-Лип’янка (колишня Кардашівка), що на Полтавщині.
Поетичний цикл “На дроті Палестина або Орілея” співзвучний моєму аматорському малярству, яке народжувалося просто неба в степу, чи на березі утаємниченої річки, чи на подвір’ї баби Сані або професора Володимира Буряка. Захоплював своєї графікою і правічним матеріалом (глина, дерево, солома, очерет) – і водночас пригнічував, процес руйнування кардашівського “стоунгенджа”. Колишні будівничі степової України, переживши революції, голодомори, колективізацію, війни, русифікацію, разом зі своїми витворами народної культури поступово рушили до підземного царства… Тоді само в мене виникла така несподівана фотофіксація “руйнування пам’яті часом»:
Пустка сліпа
Причаїлася
Край села
Пошепки голоси
З-під хрестів
Просторіні минулого
Дивиться вслід
Ненародженим
Увесь цей “лип’янський синдром” – у моїх картинках і поетичних рядках: з Орелі напувались небом руді з крижинами корови», самотня пелехата зірка, сріблястий обрис лелеки, шурхіт очерету, статуї сірої та білої чапель, синій окраєць серпня, бузковий рай, мертва груша, хитромудре око щуки, сонячна нірвана…
Вважаю, що не випадково доля мене закинула на двадцять років на ту землю, де колись жили мої предки.
Ірландський поет, перекладач Шон Маклех у передмові до моєї збірки поезій “У шклі буття” (2014) писав: “Ми всі шукаємо корені. Шукаємо предковічне. Цивілізація починалася там і тоді – в добу неоліту… – епоху істинного. Коли люди відчували камінь і зерно, смак меду і глибину неба, м’якість землі і твердість вістря списа, швидкість оленя і повільність моху… Ми згубили це відчуття предковічного. Мислимо швидкостями металічних монстрів, яких самі ж створили. А хочеться дихати і пити холодну воду. Хочеться спілкуватися з птахами і лісовими звірятами.
…Деревинка – флюгер
Справжня примара…
І справді – нині це тільки привиди… А колись вони були живими – справжніми. З ними можна було розмовляти… Нині з ними можуть розмовляти тільки поети… Поети нині сповідуються читачам – кожний вірш справжнього поета як сповідь. Але сповідаються нині не тільки поети – Сонце теж…”
Отже, цей проєкт є сповіддю, але він не лише про минуле, про прапам’ять, про щось патріархально-романтичне, але й про наш драматичний час, коли руйнуються життя, села, міста, коли ворог намагається знищити наш ДУХ, коли глина змішується з кров’ю, коли кожна очеретинка й кожен вияв національного набувають сенсу: “Воля або смерть!”»
Протягом виставки з 30 січня до 23 лютого, та й надалі, буде діяти акція – продаж роботи Ірини Мазуренко для придбання дрону для Дніпровської школи аеророзвідки «Довжик» (керівник – Дмитро Юдін), заснованої в березні 2022 року. Школа підготувала за період повномасштабного вторгнення росії 12 000 військовослужбовців – пілотів дронів різної модифікації.
Звертатися за тел.: 0661706487
Кураторка проєкту – провідна наукова співробітниця ДХМ Ірина Мазуренко
Ірина Василівна Мазуренко (нар. 1960 року, Дніпро) – філологиня, викладачка (закінчила Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара 1984 року); старша наукова співробітниця музею «Літературне Придніпров’я» (1983–2019), провідна наукова співробітниця Дніпровського художнього музею (з 2019 року); поетка й малярка (аматорка).
Авторка численних досліджень і публікацій з української літератури, мистецтва й культурології першої половини ХХ століття, а також оригінальних лекцій та екскурсій; кураторка виставок та різноманітних культурно-просвітницьких проєктів, присвячених Українському відродженню 1920–30-х років, зокрема, літературному й художньому авангарду, а також сучасному мистецтву; учасниця багатьох наукових конференцій.
Лавреатка обласної премії ім. Валер’яна Підмогильного (2011).
Поезії були опубліковані в місцевій періодиці, у газеті «Наша Віра» (Київ), на різноманітних інтернет-ресурсах. На початку нового тисячоліття вийшли три поетичні збірки: «Напівтони» (2000), «Те, що створює відчуття» (2005), «У шклі буття» (2014).
Брала участь у міських художніх виставках (Ізраїльський культурний центр, музей «Літературне Придніпров’я», Дніпровська спілка художників, Музей українського живопису, Митна академія).
Адреса музею: вул. Шевченка, 21.
Виставка працює з 10:00 до 17:30 (каса – до 17:00), вихідні – понеділок, вівторок.
Тел.: 746-26-80, 744-60-36
, а ще й фотоінсталяція та етнографічна композиція, які не ілюструють моє так зване поезомалярство, а повноцінно доповнюють.
Переважна більшість робіт сьогодні презентована вперше. Усі вони (понад 50) з’явилися на межі двох діб (1999–2010-х років) у маленькому селі Усть-Лип’янка (колишня Кардашівка), що на Полтавщині.
Поетичний цикл “На дроті Палестина або Орілея” співзвучний моєму аматорському малярству, яке народжувалося просто неба в степу, чи на березі утаємниченої річки, чи на подвір’ї баби Сані або професора Володимира Буряка. Захоплював своєї графікою і правічним матеріалом (глина, дерево, солома, очерет) – і водночас пригнічував, процес руйнування кардашівського “стоунгенджа”. Колишні будівничі степової України, переживши революції, голодомори, колективізацію, війни, русифікацію, разом зі своїми витворами народної культури поступово рушили до підземного царства… Тоді само в мене виникла така несподівана фотофіксація “руйнування пам’яті часом»:
Пустка сліпа
Причаїлася
Край села
Пошепки голоси
З-під хрестів
Просторіні минулого
Дивиться вслід
Ненародженим
Увесь цей “лип’янський синдром” – у моїх картинках і поетичних рядках: з Орелі напувались небом руді з крижинами корови», самотня пелехата зірка, сріблястий обрис лелеки, шурхіт очерету, статуї сірої та білої чапель, синій окраєць серпня, бузковий рай, мертва груша, хитромудре око щуки, сонячна нірвана…
Вважаю, що не випадково доля мене закинула на двадцять років на ту землю, де колись жили мої предки.
Ірландський поет, перекладач Шон Маклех у передмові до моєї збірки поезій “У шклі буття” (2014) писав: “Ми всі шукаємо корені. Шукаємо предковічне. Цивілізація починалася там і тоді – в добу неоліту… – епоху істинного. Коли люди відчували камінь і зерно, смак меду і глибину неба, м’якість землі і твердість вістря списа, швидкість оленя і повільність моху… Ми згубили це відчуття предковічного. Мислимо швидкостями металічних монстрів, яких самі ж створили. А хочеться дихати і пити холодну воду. Хочеться спілкуватися з птахами і лісовими звірятами.
…Деревинка – флюгер
Справжня примара…
І справді – нині це тільки привиди… А колись вони були живими – справжніми. З ними можна було розмовляти… Нині з ними можуть розмовляти тільки поети… Поети нині сповідуються читачам – кожний вірш справжнього поета як сповідь. Але сповідаються нині не тільки поети – Сонце теж…”
Отже, цей проєкт є сповіддю, але він не лише про минуле, про прапам’ять, про щось патріархально-романтичне, але й про наш драматичний час, коли руйнуються життя, села, міста, коли ворог намагається знищити наш ДУХ, коли глина змішується з кров’ю, коли кожна очеретинка й кожен вияв національного набувають сенсу: “Воля або смерть!”»
Протягом виставки з 30 січня до 23 лютого, та й надалі, буде діяти акція – продаж роботи Ірини Мазуренко для придбання дрону для Дніпровської школи аеророзвідки «Довжик» (керівник – Дмитро Юдін), заснованої в березні 2022 року. Школа підготувала за період повномасштабного вторгнення росії 12 000 військовослужбовців – пілотів дронів різної модифікації.
Звертатися за тел.: 0661706487
Кураторка проєкту – провідна наукова співробітниця ДХМ Ірина Мазуренко
Ірина Василівна Мазуренко (нар. 1960 року, Дніпро) – філологиня, викладачка (закінчила Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара 1984 року); старша наукова співробітниця музею «Літературне Придніпров’я» (1983–2019), провідна наукова співробітниця Дніпровського художнього музею (з 2019 року); поетка й малярка (аматорка).
Авторка численних досліджень і публікацій з української літератури, мистецтва й культурології першої половини ХХ століття, а також оригінальних лекцій та екскурсій; кураторка виставок та різноманітних культурно-просвітницьких проєктів, присвячених Українському відродженню 1920–30-х років, зокрема, літературному й художньому авангарду, а також сучасному мистецтву; учасниця багатьох наукових конференцій.
Лавреатка обласної премії ім. Валер’яна Підмогильного (2011).
Поезії були опубліковані в місцевій періодиці, у газеті «Наша Віра» (Київ), на різноманітних інтернет-ресурсах. На початку нового тисячоліття вийшли три поетичні збірки: «Напівтони» (2000), «Те, що створює відчуття» (2005), «У шклі буття» (2014).
Брала участь у міських художніх виставках (Ізраїльський культурний центр, музей «Літературне Придніпров’я», Дніпровська спілка художників, Музей українського живопису, Митна академія).
Адреса музею: вул. Шевченка, 21.
Виставка працює з 10:00 до 17:30 (каса – до 17:00), вихідні – понеділок, вівторок.
Тел.: 746-26-80, 744-60-36
19 Comments
vpyzex
Hey, you used to write magnificent, but the last several posts have been kinda boring… I miss your tremendous writings. Past several posts are just a bit out of track! come on!
Hello, Neat post. There is an issue along with your website in web explorer, may check this?K IE still is the marketplace chief and a huge portion of other people will pass over your great writing because of this problem.
0xv3jb
Terrific work! This is the type of information that should be shared around the internet. Shame on the search engines for not positioning this post higher! Come on over and visit my web site . Thanks =)
c80i84
yfq3mz
zfupmv
kp1wql
6zyt1n
a11pqo
I like the helpful info you provide in your articles. I’ll bookmark your blog and check again here regularly. I am quite sure I will learn many new stuff right here! Good luck for the next!
hello there and thanks in your information – I have definitely picked up something new from proper here. I did alternatively experience a few technical issues using this site, since I experienced to reload the website lots of occasions prior to I could get it to load properly. I have been thinking about if your web host is OK? No longer that I am complaining, however slow loading instances times will very frequently affect your placement in google and can harm your quality ranking if advertising and ***********|advertising|advertising|advertising and *********** with Adwords. Well I’m including this RSS to my email and could glance out for a lot extra of your respective interesting content. Make sure you update this again very soon..
excellent points altogether, you simply gained a new reader. What would you suggest in regards to your post that you made some days ago? Any positive?
An impressive share, I just given this onto a colleague who was doing a little analysis on this. And he in fact bought me breakfast because I found it for him.. smile. So let me reword that: Thnx for the treat! But yeah Thnkx for spending the time to discuss this, I feel strongly about it and love reading more on this topic. If possible, as you become expertise, would you mind updating your blog with more details? It is highly helpful for me. Big thumb up for this blog post!
Hey there! I’ve been following your blog for some time now and finally got the courage to go ahead and give you a shout out from Lubbock Texas! Just wanted to mention keep up the great work!
I was very pleased to find this web-site.I wanted to thanks for your time for this wonderful read!! I definitely enjoying every little bit of it and I have you bookmarked to check out new stuff you blog post.
Thank you for the sensible critique. Me & my neighbor were just preparing to do some research about this. We got a grab a book from our area library but I think I learned more clear from this post. I am very glad to see such excellent information being shared freely out there.
Today, I went to the beach with my kids. I found a sea shell and gave it to my 4 year old daughter and said “You can hear the ocean if you put this to your ear.” She placed the shell to her ear and screamed. There was a hermit crab inside and it pinched her ear. She never wants to go back! LoL I know this is entirely off topic but I had to tell someone!