В Днепропетровском художественном музее начинается проект «Экспонат месяца». В фондохранилище музея хранится около девяти тысяч произведений живописи, графики, скульптуры, декоративно-прикладного искусства.У Дніпропетровському художньому музеї розпочинається проект «Експонат місяця». У фондосховищах музею зберігається близько дев’яти тисяч творів живопису, графіки, скульптури
Но только один из них раз в месяц получит почетное звание «Экспонат месяца». Проект продлится в течение года и предусматривает знакомство посетителей с картинами с фондового собрания музея и их интересными историями.
Порою замирая у картин великих художников, понимаешь, что ничего не знаешь ни о картине, ни о самом его создателе. Однако известные в прошлом люди часто проживали настолько интересную жизнь, что при чтении их биографий возникает целая гамма чувств – от восхищения до недоумения и даже неприятия. Сегодняшний рассказ – о великой художнице, которая при жизни была известна и популярна, но почему-то при этом получала за свою работу жалкие копейки …
«Каждая ее работа вызывала восторженный гул», – отзывался о творчестве художницы Зинаиды Серебряковой ее собрат по ремеслу С. Маковский.
З.Е.Серебрякова – русская, украинская и французская художница, живописец. Одна из первых русских женщин, вошедших в историю живописи. Ученица Осипа Браза.
Творчество Зинаиды Евгеньевны Серебряковой – значительное явление в художественной культуре ХХ века. Серебрякова не только сказала свое самобытное слово в искусстве, но и продемонстрировала верность реалистической традиции. Характерная для неоклассицизма тяга Серебряковой к созданию идеальных прекрасных женских образов, уравновешенность композиции, чувственная лепка объема, лаконичность и точность рисунка сформировались под влиянием искусства итальянских мастеров XVI – XVII веков и традиций творчества А.Г. Венецианова, Ф.С. Рокотова, Д.Г. Левицкого, В.Л. Боровиковського.
Родилась Зинаида Серебрякова в поселке Нескучное, Харьковская область в творческой семье Бенуа-Лансере. Дочь скульптора Евгения Александровича Лансере, сестра художника Евгения Евгеньевича Лансере. Училась в Петербурге. Зинаиде повезло – семья известных художников и ее талант сразу снискали ей авторитет. Широкую известность принес Серебряковой автопортрет «За туалетом» (1909), впервые показанный на большой выставке «Мир искусства» в 1910 году.
В 1919-1920 годах работала художником в археологическом и этнографическом музее Харькова. В 1924 году 14 картин художницы с успехом демонстрировались на выставке в Нью-Йорке, особый интерес вызвала среди них картина «Спящая девочка на красном одеяле» (1923). Осенью 1924 года Серебрякова уехала в Париж, получив заказ на большое декоративное панно. Вернуться ей не удалось, и она оказалась оторванной от Родины и детей. В 1947 году получила французское гражданство. В 1966 году крупные выставки работ Серебряковой были показаны в Москве, Ленинграде и Киеве. Она становится популярной в СССР, ее альбомы печатаются миллионными тиражами, а картины сравнивают с Боттичелли и Ренуаром.
В 1967 году Зинаида Серебрякова скончалась в Париже. Похоронена на кладбище Сент-Женевьев-де-Буа.
Работа З.Е. Серебряковой «Портрет дочери Таты» поступила в музейное собрание в 1936 году из коллекции И.А. Бродского.
По случаю новогодних и рождественских праздников 12 января в ходе презентации картины З.Е.Серебряковой будет проводиться новогодняя интерактивная лекция с элементами перформанса.
Приглашаем всех желающих 12 января 2018 г. в 14.00
За дополнительной информацией обращайтесь по тел.7446035, декоративно-прикладного мистецтва. Проте лише один з них раз на місяць отримуватиме почесне звання «Експонат місяця». Проект триватиме протягом року і передбачає знайомство відвідувачів з картинами із фондового зібрання музею та їх цікавими історіями.
Завмираючи часом біля картин великих художників, розумієш, що нічого не знаєш ні про картину, ані про самого його творця. Проте відомі в минулому люди часто проживали настільки цікаве життя, що при читанні їх біографій виникає ціла гама почуттів – від захоплення до здивування і, навіть, несприйняття. Сьогоднішня розповідь – про велику художницю, яка за життя була відома і популярна, але чомусь при цьому отримувала за свою роботу жалюгідні копійки…
«Кожна її робота викликала захоплений гул», – відгукувався про творчість художниці Зінаїди Серебрякової її побратим по ремеслу С. Маковський.
З.Є.Серебрякова – російська, українська та французька художниця, живописець. Одна з перших російських жінок, які увійшли в історію живопису. Учениця Осипа Браза.
Творчість Зінаїди Євгенівни Серебрякової – значне явище в художній культурі ХХ століття. Серебрякова не тільки сказала своє самобутнє слово в мистецтві, а й продемонструвала вірність реалістичній традиції. Характерна для неокласицизму тяга Серебрякової до створення ідеальних прекрасних жіночих образів, врівноваженість композиції, чуттєва ліпка об’ємів, лаконічність і точність малюнка сформувались під впливом мистецтва італійських майстрів ХVІ – ХVІІ століть та традицій творчості О.Г. Венеціанова, Ф.С. Рокотова, Д.Г Левицького, В.Л. Боровиковського.
Народилась Зінаїда Серебрякова у селищі Нескучне Харківської області у творчій родині Бенуа-Лансере. Донька скульптора Євгена Олександровича Лансере, сестра художника Євгена Євгеновича Лансере. Навчалася в Петербурзі. Зінаїді пощастило – родина відомих митців і її талант відразу здобули їй авторитет. Широку популярність приніс Серебряковій автопортрет «За туалетом» (1909), вперше показаний на великій виставці «Мир искусства» в 1910 році.
У 1919–1920 роках працювала художником в археологічному та етнографічному музеях Харкова. У 1924 році 14 картин художниці з успіхом демонструвалися на виставці в Нью-Йорку, особливий інтерес викликала серед них картина «Спляча дівчинка на червоній ковдрі» (1923). Восени 1924 року Серебрякова поїхала до Парижу, отримавши замовлення на велике декоративне панно. Повернутися їй не вдалося, і вона виявилася відірваною від Батьківщини і дітей. В 1947 році отримала французьке громадянство. У 1966 році великі виставки робіт Серебрякової були показані в Москві, Ленінграді та Києві. Вона стає популярною в СРСР, її альбоми друкуються мільйонними тиражами, а картини порівнюють з Боттічеллі і Ренуаром.
1967 року Зінаїда Серебрякова померла в Парижі. Похована на цвинтарі Сент-Женев’єв-де-Буа.
Робота З. Серебрякової «Портрет доньки Тати» надійшла до музейного зібрання у 1936 році з колекції І.О. Бродського.
З нагоди новорічних та різдвяних свят 12 січня під час презентації картини З.Є. Серебрякової проводитиметься новорічна інтерактивна лекція з елементами перформансу.
Запрошуємо всіх бажаючих 12 січня 2018 року о 14.00
За додатковою інформацією звертайтесь за тел.7446035