Давным-давно, во Львове, в магазине, где когда-то продавались гитары, закрыли отдел музыкальных инструментов и открыли комиссионный магазин, куда местные сносили старинные и не слишком вещи. Когда я зашел туда за струнами, я был удивлен отсутствием музыки, но еще больше меня поразила сцена, которая попала мне на глаза: в
Давним-давно, у місті Львові, в крамниці, де колись продавались гітари, зачинили відділ музичних інструментів і відкрили комісійний магазин, куди місцеві зносили старовинні та не дуже речі. Коли ж я зайшов туди за струнами, я був здивований відсутністю музики, але ще більше мене вразила сцена, яка потрапила мені на очі: у
древнем кресле XIX века стоял бескрылый ангел, который смотрел на меня широко открытыми глазами. Я не смог не купить его, и это стала первая деревянная скульптура в моей будущей коллекции.
Я заметил одну особенность: скульптуры, сделанные народными мастерами или небольшими артелями (именно это направление меня интересовало больше всего), чрезвычайно близки к современной пластике. Такой стиль уже был присущ переходному периоду в современном искусстве, когда оно трансформировалось и деформировалось от реалистического изображения к экспрессионистской скульптуре. В общем, в народном искусстве есть много скрытых вещей, которые перепрыгивают через время и совсем иначе прочитываются в будущем. В качестве примера, та же косовская керамика с жанровыми сценами приближена к упрощенной графике «Пикассо и компании» середины ХХ века.
Как куратор, я долго думал над тем, как мои находки в области сакральной скульптуры могут быть актуализированы и приближены к современному зрителю. Первый проект под названием «Смесь. Микс-музей», где я представил артефакты прошлого наряду с современным искусством, состоялся в киевском арт-центре Я Галерея в 2008 году. Эта выставка прошла почти незамеченной в столичном пространстве, однако оказалась очень важной для моего кураторского опыта. Но уже в проекте «Народная деревянная скульптура», который прошел в Украинском доме в рамках Большого антикварного салона в 2008 году, я получил живую реакцию художников, которые увидели мой выбор экспонатов и отнеслись к выставке не как к простому представлению народных и профессиональных видов искусства, а как к современной инсталляции. После этого имела место судьбоносная поездка в Лондон, где я вдохновился новой концепцией экспонирования в Tate Modern и понял, что в современном искусстве правом на показ обладает не только настоящее. Любой диалог одобряется, когда это помогает более полному раскрытию темы. Например, в масштабном проекте «Тени забытых предков. Выставка» 2016 года этнографическая тематика экспозиции передавалась в частности через народные скульптуры ангелов.
Поэтому, я предложил концепцию диалога художнику Игорю Яновичу, и уже в 2009 году в киевской Я Галерея открылась выставка «Диалог», где абстрактные полотна современного художника взаимодействовали с сакральной скульптурой в одном пространстве. Фрагмент этой выставки собственно и вошел в проект «Гости». Последующие работы, которые стали частью «гостей» – это несколько последовательных серий художницы Альбины Ялозы. Здесь диалог уже происходит на разных уровнях, в том числе с древними. Третьей составляющей является творчество художника Николая Малышко, который работает сегодня с «вдохновляющим» материалом – деревом, – в котором уже заложено множество тем и архетипов.
Возможно, выставка «Гости» представляет особый интерес из-за фактического отсутствия скульптурной традиции на Днепропетровщине и возможность нового, чистого взгляда на удивительные артефакты прошлого и размышления современных художников. «Гости» приходят на территорию Днепропетровского художественного музея и констатируют, что в коллекции учреждения нет сакральной деревянной скульптуры – тем самым увеличивая интерес к ее демонстрации на территории, где она отсутствует. Объяснение этому простое: если распространение католицизма сопровождалось скульптурными образами, то ортодоксальная церковь больше внимания обращала на иконографию. Тематику диалога в проекте органично дополняют такие произведения, как икона, фотография и графические работы.
Куратор – Павел Гудимов
Открытие выставки 11 марта, с 17.00 до 18.00, вход свободный
Действует по 9 апреля 2017 г.
Адрес музея: ул. Шевченко, 21
График работы выставки: с 10:00 до 18:00 (касса до 17:30)
выходные – понедельник, вторник; входной билет – 30 грн
Тел. 744-60-35, 47-33-38
старовинному кріслі ХІХ століття стояв безкрилий ангел, який дивився на мене широко розплющеними очима. Я не зміг не купити його, і це стала перша дерев’яна скульптура в моїй майбутній колекції.
Я помітив одну особливість: скульптури, зроблені народними майстрами або невеликими артілями (саме цей напрям мене цікавив найбільше), надзвичайно близькі до сучасної пластики. Такий стиль вже був властивий перехідному періоду в сучасному мистецтві, коли воно трансформувалось та деформувалось від реалістичного зображення до експресіоністської скульптури. Загалом, у народному мистецтві є багато прихованих речей, які перестрибують крізь час і зовсім інакше прочитуються в майбутньому. Як приклад, та ж сама косівська кераміка з жанровими сценами наближена до спрощеної графіки «Пікассо та компанії» середини ХХ століття.
Як куратор, я довго думав над тим, як мої знахідки в області сакральної скульптури можуть бути актуалізовані та наближені до сучасного глядача. Перший проект під назвою «Суміш. Мікс-музей», де я представив артефакти минувшини поряд із сучасним мистецтвом, відбувся в київському арт-центрі Я Галерея у 2008 році. Ця виставка пройшла майже непоміченою у столичному просторі, однак виявилася дуже важливою для мого кураторського досвіду. Але вже у проекті «Народна дерев’яна скульптура», що пройшов в Українському домі в рамках Великого антикварного салону 2008, я отримав живу реакцію художників, які побачили мій вибір експонатів та поставилися до виставки не як до простого представлення народних і професійних видів мистецтва, а як до сучасної інсталяції. Після цього мала місце доленосна поїздка до Лондона, де я надихнувся новою концепцією експонування в Tate Modern і зрозумів, що у сучасному мистецтві правом на показ володіє не тільки сучасне. Будь-який діалог схвалюється, коли це допомагає більш повному розкриттю теми. Наприклад, в масштабному проекті «Тіні забутих предків. Виставка» 2016 року етнографічна тематика експозиції передавалася зокрема через народні скульптури ангелів.
Тож, я запропонував концепцію діалогу художнику Ігорю Яновичу, і вже у 2009 році в київській Я Галерея відкрилася виставка «Діалог», де абстрактні полотна сучасного митця взаємодіяли з сакральною скульптурою в одному просторі. Фрагмент цієї виставки власне і увійшов до проекту «Гості». Наступні роботи, які стали частиною «Гостей» – це декілька послідовних серій художниці Альбіни Ялози. Тут діалог вже відбувається на різних рівнях, у тому числі зі стародруками. Третьою складовою є творчість митця Миколи Малишка, який працює сьогодні із «надихаючим» матеріалом – деревом, – в якому вже закладена безліч тем і архетипів.
Можливо, виставка «Гості» становить особливий інтерес через фактичну відсутність скульптурної традиції на Дніпропетровщині та можливість нового, чистого погляду на дивовижні артефакти минувшини та роздуми сучасних художників. «Гості» приходять на територію Дніпропетровського художнього музею та констатують, що в колекції установи немає сакральної дерев’яної скульптури – тим самим збільшуючи інтерес до її демонстрації на території, де вона відсутня. Пояснення цьому просте: тоді як поширення католицизму супроводжувалося скульптурними образами, то ортодоксальна церква більше уваги звертала на іконографію. Тематику діалогу в проекті органічно доповнюють такі твори, як ікона, фотографія та графічні роботи.
Куратор – Павло Гудімов
Відкриття виставки 11 березня, з 17.00 до 18.00, вхід вільний
Діє по 09 квітня 2017 р.
Адреса музею: вул. Шевченка, 21
Графік роботи виставки: з 10:00 до 18:00 (каса до 17:30)
вихідні – понеділок, вівторок; вхідний квиток – 30 грн
Тел. 744-60-35, 47-33-38